ДІТИ, ЯКІ ГРАЮТЬ В ІГРИ АБО КОМП’ЮТЕРНА ЗАЛЕЖНІСТЬ

Великий потік нової інформації, застосування комп’ютерних технологій, а саме розповсюдження комп’ютерних ігор здійснили вплив на розвиток особистості сучасної дитини.
На сьогоднішній день збільшилась кількість дітей і підлітків, які вміють працювати з комп’ютерними програмами, в тому числі грати в комп’ютерні ігри. Якщо в середині 90-х років в числі улюблених занять підлітки називали слухання музики і перегляд телепередач, то в останні роки захоплення комп’ютером витіснило їх. Приблизно 70% сучасних школярів, відповідаючи на питання про свої інтереси і захоплення, згадують комп’ютер нарівні з заняттями спортом, прогулянками й спілкуванням з друзями. За статистичними даними, майже кожен підліток у віці 13-16 років хоча б один раз пробував грати в комп’ютерну гру. Разом з комп’ютеризацією з’явилися також негативні наслідки цього процесу, який впливає на соціально-психологічне здоров’я дітей і підлітків. Найпоширенішим з них є явище як «комп’ютерна залежність». Термін «комп’ютерна залежність» з’явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку як різновид емоційної «наркоманії», яка викликана технічними засобами. Головний зміст комп’ютерної залежності складається з того, що комп’ютер починає керувати людиною. З часом для залежного підлітка стає важливий не результат гри, а процес, в якому втрачається контроль над часом.

Першими ознаками комп’ютерної залежності дитини є:

→пропуски шкільних занять через комп’ютерну гру вдома або відвідування комп’ютерного клубу;
→просиджування біля комп’ютера у нічний час;
→приймання їжі не відриваючись від комп’ютерної гри;
→уявлення і асоціювання себе з героями комп’ютерних ігор;
→відсутність інших захоплень крім комп’ютерних ігор;
→надання переваги комп’ютерним іграм, ніж спілкуванню;
→загальний час, проведений за грою перевищує час виконування домашніх завдань, прогулянки, спілкування з батьками і однолітками, інші захоплення;
→не уявлення чим себе зайняти, коли комп’ютер зламався;
→конфлікти з батьками і їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп’ютером.

Стадії розвитку психологічної залежності

Психологи виділяють 4 стадії розвитку психологічної залежності від комп’ютерних ігор.

1) Стадія легкої захопленості — після того, як людина декілька разів зіграла в рольову гру, вона починає «відчувати насолоду». Гравець відчуває задоволення від гри, отримуючи позитивні емоції. Особливість цієї стадії полягає в тому, що гра має ситуативний характер, потреби в грі ще не виникає та, власне, гра не є значущою цінністю для людини.

2) Стадія захопленості — на цій стадії виникає потреба в комп’ютерній грі. Прагнення до гри при цьому є мотивацією. Гра в цьому випадку має вже системний характер.

3) Стадія залежності — на цій стадії гра переміщується на нижній рівень піраміди потреб і стає такою ж необхідною для гравця, як потреба в їжі чи в сні. Залежність може формуватися у 2-х формах: 1) соціалізованої та 2) індивідуалізованої потреби в грі. Утворюються групи гравців в оn-lіnе або з’являється потреба грати самостійно. На цьому етапі гра є своєрідним наркотиком, до якого необхідно постійно повертатися. Якщо впродовж певного проміжку часу гравці «не приймають дозу», вони відчувають психологічний дискомфорт.

4) Стадія прихильності — на цій стадії відбувається згасання ігрової залежності людини, зі зрушеннями психологічного стану в бік норми. Людина тримає дистанцію з комп’ютером, проте повністю подолати психологічну прихильність до ігор їй не завжди вдається. Ця стадія може тривати довше, ніж інші. Людина може пройти всі стадії розвитку комп’ютерної залежності.

Підлітковий вік – це період формування цінностей, розширення соціальних контактів, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп’ютером. В результаті чого у таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення (зниження гостроти зору, підвищена втомленість, порушення осанки тощо) звуження кола інтересів, прагнення до створення особистого світу, втеча від реальності. Замість вирішення виникаючих труднощів дитина поринає у комп’ютерну гру. Там у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна … Але час, який проведений за грою не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. І тому їй неодмінно хочеться повернутися туди, де вона – переможець. «Помилки», які підліток не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у нього різні легкі психічні відхилення в емоційному плані – від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі.

Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей, психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими людьми. Більш схильні до комп’ютерної залежності діти, чиї батьки працюють за кордоном, часто від’їжджають у відрядження, а також діти успішних бізнесменів. Тобто цю схильність мають діти, батьки яких через надмірну трудову зайнятість не можуть приділити їм достатньої уваги, а часто намагаються якось матеріально компенсувати свою відсутність. Але як відомо, спілкування з батьками для дитини не можуть замінити ні дорогі іграшки, ні речі, які купують їм батьки в знак дефіциту уваги. Таким чином, комп’ютер спочатку компенсує спілкування з батьками, а потім вони стають «незначущими» в житті підлітка. За результатами спостережень виявлено, що у більшості випадків, залежними стають діти з неадекватною самооцінкою (заниженою або завищеною). У більшості випадків, таким дітям важко спілкуватися з однолітками, коло яких не завжди сприймає дитину такою, якою вона є. В один момент дитині набридає доказувати одноліткам, яка вона є насправді, вона поринає у віртуальний комп’ютерний світ, де вона отримує можливість реалізуватися зі всіма своїми недоліками, комплексами і амбіціями. Також комп’ютерна залежність дитини обумовлена схильністю до інших видів залежностей батьків дитини (алкогольної, наркотичної, тютюнової, залежності від азартних ігор), що може передаватися на генному рівні. Коли вдома немає комп’ютера, а грати дитині хочеться, вона іде до комп’ютерного клубу. І якщо батьки вдома мають можливість, при бажанні, прослідкувати, у що і як довго грає дитина, то працівників клубів це, як правило, не турбує. Також відомі випадки, коли захоплення комп’ютерними іграми приводили до порушення закону: крадіжок грошей, озброєних нападів на людей, намагаючись бути схожими на улюблених комп’ютерних героїв тощо.

Що ж може вберігати дитину від формування комп’ютерної залежності? 

Відповіддю на це питання є можливість отримувати в реальному житті те, що їй може дати віртуальний світ і тоді дитина буде захищена від комп’ютерної та інший видів залежностей.

Цим може бути:

•   яскраве, насичене, цікаве життя;
•   можливість відчувати азарт і ризик;
•   можливість відчувати агресію приємлемим способом;
•   можливість грати і реалізовувати свою цікавість;
• можливість повноцінно спілкуватися з батьками і однолітками.

Тест «Ознаки комп’ютерної залежності у дитини»

    1   Кожен день граєте на комп’ютері.
    2.     Після початку гри втрачаєте відчуття часу.
    3.     Не бажаєте залишати гру незакінченою.
    4.     Їсте без відриву від монітору.
    5.     Не визнаєте, що дуже багато часу проводите за грою на комп’ютері.
    6.     Батьки докоряють вам за те, що ви багато часу проводить за грою на комп’ютері.
    7.     Не закінчуєте гру, якщо досягаєте будь-якого рівня складності, йдете далі.
    8.     Порівнюєте результати з старими і пишаєтеся цим, повідомляєте про це всім, кому тільки можливо.
    9.     Граєте замість виконання домашніх завдань.
    10. Як тільки дорослі залишають домівку, ви біжете до комп’ютера і з почуттям полегшення починаєте грати.

Якщо ви позитивно відповіли на 5 питань із 10, то можете бути впевнені в тому, що ви потрапили в залежність від комп’ютерних ігор.

Інформація з сайта https://upsihologa.com.ua/dity-kompyuterna-zalezhnist-psyholog.html